Сьогодні ми обговорювали тематичне, ключове та змістове питання, яке я зробила вчора, а виявилось, що неохідно робити його сьогодні. Я звичайно посміхнулась, але мене звичайно покинула ця змога, тому що моя одногрупниця Олександра цьому заподіяла, як завжди... Ось наприклад, я практично нікого не знаю довкола, хто сидить біля мене(не вважаючи Олександру) та Олени, яка вчиться на іншій спеціальності, але я з нею теж знайома треішечки. Знайома із дічиною по гуртожитку моеї іншої одногрупниці. А у цієї знайомої моєї одногрупниці сидить її одногрупник. Так-так, все тут серйозно. Хоча казала, що не знаю нікого...) Якщо чесно, так цікаво інколи поспостерігати за своїми вчителями, вони на мить мені здаються такими кумедними. Можуть, як і студенти поговоорити із собой(як зазвичай роблять усі студенти). Дивлюсь на мить по сторонам, усі так спостережливо (можливо навіть зацікавлено) дивляться в єкран, що мені здається, вони й насправді захопились...) Можливо я не маю рацію, все може бути, але... Мрію, що завтра вже все закінчиться, не закінчиться..((!!!
Комментариев нет:
Отправить комментарий